Сімнадцять років тому, коли я вперше замислилася щодо професії психотерапевта, мій терапевт запитав:
- Мм ... думаю, можливість допомогти людині, – сказала я.
– Ні. Допитливість – ось що головне. Інтерес до іншого.
Через рік він знову мені поставив те саме питання. Я добре пам'ятала першу «правильну» відповідь і самовдоволено відповіла:
- Допитливість!
- Ні, – каже він, – не допитливість, а любов до людей – ось, що найголовніше.
На той момент я не могла з упевненістю сказати, що відчувала ту саму любов, тому й поставила на паузу свої роздуми.
А тепер так, відчуваю.
Онлайн чи офлайн?
Для клієнтів у Києві є можливість завітати особисто до мого кабінету на Андріївському узвозі. Але в мене є й багато україномовних та російськомовних клієнтів по всьому світу, з якими ми ефективно й успішно працюємо онлайн. Ще кілька років тому складно було уявити, що онлайн-психотерапія стане такою популярною. Але зараз, у тому числі під впливом пандемії, онлайн-консультації стали звичною справою. Світ продовжує стрімко змінюватися. Звичайно, особиста зустріч у кабінеті – це традиційний спосіб проведення психотерапії, можливість побачити один одного та отримати більше невербальної інформації, і це дуже цінно. Якщо така можливість є – я її використовую.
Який метод ви використовуєте в роботі?
Сьогодні кількість психотерапевтичних методик обчислюється сотнями. Є відомі методи та напрямки, а є дуже вузькоспрямовані та маловідомі. Першу психологічну освіту я отримала за напрямком «психоаналіз». Потім стала вивчати когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), екзистенційний підхід, нейробіологію, сімейну системну терапію, та знайшла у кожному з цих підходів щось цінне. Зараз у своїй роботі здебільшого використовую психоаналіз та когнітивно-поведінкову терапію. Люблю психоаналіз. За глибину, несвідоме, вільні асоціації, за Фройда, і досі вважаю його «блакитною кров'ю» психології. Але водночас люблю і КПТ – за переконливі наукові та клінічні докази ефективності, за систему та логіку, за критичне мислення. Іноді від колег можна почути, що так, КПП метод хороший, але успішно працює тільки з панічними станами, фобіями, тривожними розладами. Але запевняю вас, що це не так – цей метод використовується для широкого спектру проблем ментального здоров'я. Траплялося, що після початку роботи з клієнтом в методі КПТ пізніше ми переходили до психоаналізу. Тому меми про протиборство цих двох методів у мене викликають посмішку, але все ж таки я намагаюся їх «примирити». Я пройшла навчальний курс з психіатрії в інституті, але я не маю медичної освіти – тому не можу виписувати медикаменти, наприклад. Але основи психіатрії я знаю та вважаю, що це обов'язкові знання для всіх, хто працює із психікою людини. Тому в ситуаціях, коли є потреба у медикаментозній підтримці, я працюю у тандемі із психіатром. Працюю з тими, професіоналізму яких я довіряю, у Києві та Москві. Це лікарі, які працюють у парадигмі доказової психіатрії – методі вивчення та лікування розладів психічного здоров'я, заснованому на емпіричних знаннях та доказах, а не народних засобах та інтуїції. Зазвичай я попереджаю клієнта, що робота зі мною передбачає, у тому числі, самостійну роботу – читання літератури (я даю виключно те, що вважаю терапевтичним та архікорисним для конкретної людини), ведення щоденників (і від руки, і в додатках). Більшість клієнтів настільки захоплюються, що продовжують і надалі використовувати ці інструменти на щоденній основі вже й після нашої роботи. Але є клієнти, які не готові чи не люблять читати, і я це також приймаю. І ще важливо відзначити, що психотерапія – це спільна робота, ефективність якої залежить від зусиль як терапевта, так і клієнта, це «дорога з двостороннім рухом».
Кому потрібна психотерапія?
Я вважаю, що будь-якій людині. Адже є така здорова звичка робити чекапи здоров'я щороку. І похід до стоматолога, уролога чи гінеколога не викликає питань. Ось і психічне здоров'я важливо так само, як і фізичне, підтримувати його – наше завдання, це нормально та здорово. А чому ще? Психотерапія може суттєво збагатити життя. Вона може допомогти впоратися з тривогами та страхами, з якими людина прожила багато років, допомогти краще усвідомлювати себе – свої думки, поведінку. Можна навчитися краще критично мислити. А ще можна навчитися бачити та любити своє несвідоме, побачити у ньому свого помічника. Важливо: не варто чекати від психотерапії швидкого ефекту. Зараз популярна парадигма «успішного успіху», але закликаю вас не слідувати їй наосліп, а підходити до своїх цілей та термінів їх реалізації спокійно та з критичним осмисленням. Все у свій час. А ось у психологічному консультуванні або Executive Coaching терміни можуть бути істотно меншими, тому що в цих підходах зазвичай немає запиту на глибинне опрацювання, яке займає більше часу. Психотерапія потребує сміливості. І якщо ви знайшли в собі сили і цю сміливість – ви молодець, це вже половина успіху. Психотерапія дає мудрість, свободу, сміливість жити своє життя.
Чи проходили ви особисту психотерапію?
Справедливе питання. Моє переконання, що тільки через тривалу особисту терапію, багато годин супервізії, навчання в групах і через індивідуальну роботу лежить шлях до роботи терапевтом. І цей процес завжди продовжується. Я прийшла в особисту терапію у 2004 році, після були ще два «підходи» в інших терапевтів. Перший спеціаліст працював у екзистенційному підході, який я дуже люблю, другий – у КПТ, третій – у психоаналітичному. Образ мого першого вчителя, Шостаковича Георгія Володимировича, психіатра, психотерапевта багато в чому став моєю рольовою моделлю. Саме йому я завдячую зацікавленням психологією. Спостерігала за його роботою і думала – чи зможу я колись ось так працювати? Він побачив у мені інтерес і підтримав його, за що я завжди буду безмежно вдячна.
Мій досвід у годинах:
У мене немає досвіду проходження терапії, я не знаю, з чого почати. Про що мені говорити?
Це природне питання, яке виникає, коли немає досвіду роботи з психологом. Цілком нормально, якщо є легка тривога і вам складно одразу розкритися перед незнайомою людиною і розповісти про свою ситуацію. Не хвилюйтесь: з мого досвіду, якщо є готовність довіритися терапевту, розмова обов'язково складеться. Жорстких правил немає, як і «правильного» чи «неправильного» початку чи діалогу. Можна почати з найважливішого – і діалог складеться. Але якщо все ж таки є дискомфорт, все ж рекомендую дослухатися до своїх внутрішніх почуттів.
Скільки у середньому триває терапія?
Тут немає чітких правил, все залежить від різних факторів:
У мене був досвід роботи з клієнтом, якому знадобилося всього 4 консультації для вирішення свого запиту. А були і клієнти, з якими ми працювали 2–3 роки. За триваліший період терапії (наприклад, півроку-рік) є можливість для стабільної психологічної еволюції. Але й затягувати процес теж не варто. Якщо бачу, що запит клієнта загалом вирішено, але йому складно наважитися закінчити терапію – м'яко його підводжу до цього. Але зазвичай рішення про закінчення терапії надходить одночасно. У мене є улюблена метафора – уявіть маленький паросток у горщику. Щоб він виріс сильним, красивим та здоровим, його потрібно поливати час від часу, дбати про нього, виставляти на сонце тощо. Але якщо ви поквапитеся і почнете його висмикувати, щоб він ріс швидше (чого від нас часто вимагає цей так званий «успішний успіх»), він може зламатися або навіть випасти з коренем. Тому я – за спокійний ритм, але справедливе закінчення терапії, яке «вчасно».
Як часто ми маємо зустрічатися?
Зазвичай на початку роботи ми зустрічаємося з клієнтом один раз на тиждень, іноді двічі на тиждень (але це швидше виняток). Пізніше ми можемо перейти на графік зустрічей щодва тижні, потім – щомісяця, і після цього поступово закінчуємо нашу роботу. Також по завершенні терапії клієнт може за необхідності звернутися до мене, і ми призначимо зустріч. Цей момент дуже підтримує та знімає тривогу. Трапляється, за кілька років після сесії розпочинаємо «новий виток», але вже за іншим запитом.